Володимир В'ятрович

Володимир Михайлович Вятрович — відомий український публіцист, вчений, громадський діяч. Кандидат історичних наук, член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Розсекретив таємні документи КДБ, за що іменований «хакером архівів чекістів». Один з головних ініціаторів «декомунізації». Яскравий прихильник діяльності УПА і Євромайдану. Володимир Вятрович народився у Львові в 1977 році. Закінчивши школу (1994), вступив на історичний факультет Львівського національного університету. Захистив кандидатську дисертацію у 2004 році на тему: «Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи». Ще в студентські роки Вятрович заснував Центр досліджень визвольного руху (2002) - некомерційну дослідницьку організацію, що займається дослідженнями історії УНР та ЗУНР, політичної формацій ОУН, УВО, УНДО, дисидентів, а також військових рухів УПА, УСС, УГА і політики окупантів на українській землі у 20 столітті. Також був членом молодіжного опозиційного руху «Опір Молоді» (пізніше «Чорна пора»). Трудову діяльність Володимир Вятрович почав у 2005 році, викладав в Українському католицькому університеті (Львів) та Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. В різні часи працював радником глави СБУ, керівником архівного відділу Українського інституту національної пам'яті, главою вченої ради Центру досліджень визвольного руху. Також в Українському науковому інституті Гарвардського університету, Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Львівському національному університеті імені Івана Франка. Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році створив Електронний архів avr.org.ua з понад 14 тисячами документів. У 2019 брав участь у виборах до ВР України від партії «Європейська солідарність». Кар'єра письменника Вятрович — автор 7 книг і ряду монографій, співавтор 3-х історичних праць. Також був редактором наукового журналу «Український визвольний рух» з 2003 по 2008 роки. Лауреат державної премії імені В. Стуса за книгу «Історія з грифом "Секретно"», лауреат літературної премії ім. Івана Кошелівця за дослідження «Про українсько-єврейську співпрацю в боротьбі за Незалежну Україну» (2008). В даний час пише статті для «Української правди» та порталу ТСН.ua. Цитати автора Про ротацію активістів Євромайдану: : «У 1940-1950-х у підпіллі було гірше — ротація була не через тимчасовий відхід на роботу, а через втрату товаришів назавжди. Тому прорвемося!» Все, що віддаляє нас від Росії, йде на користь Україні. Все, що утримує зв'язок між нашими країнами (економіка, мова, історія, культура, традиції й врешті навіть родинні зв'язки) буде використано проти нас. На компроміси у питаннях національної пам'яті я йти не буду. Коли хтось хоче фальсифікувати якийсь документ, він починає з того, що закриває архіви. Переконаний, що кожне складне історичне явище має просте, однозначне й неправильне пояснення. Українцям ще слід навчитися відверто дивитися на своє минуле, адже тільки такий погляд може бути запорукою їхнього впевненого погляду в майбутнє. Бібліографія 2000 – «Сотенний “Бурлака”» 2002 – «Армія безсмертних. Повстанські світлини» (співавтор) 2001 – «Рейди УПА теренами Чехословаччини» 2006 – «Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи» 2007 - «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (співавтор) 2011 – «Друга польсько-українська війна. 1942–1947» 2011 – «Історія з грифом “Секретно”» 2012 – «Історія з грифом “Секретно”. Нові сюжети» 2012 – «Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів» 2016 – «За лаштунками "Волині-43". Невідома польсько-українська війна» Читати далі